Словник Української Мови
Буква
1. У значенні “дуже багато”, “надзвичайно багато”, “вкрай багато” — прислівник, що виражає високу ступінь кількості або інтенсивності ознаки, перевищуючу звичайне “багато”.
2. (Розм.) Уживається для посилення висловлювання, часто з відтінком емоційного перебільшення або іронії.
Приклад 1:
Тоді місцеві мешканці випливають на Світ Божий у своїх човнах і закидають рибальські сіті, за допомогою яких виловлюють пребагато всякої всячини: перепелині гнізда, римські монети, мамонтові бивні, черепи невідомих монархів, з яких веселі кочівники пили вино. Звичайно, така земля не могла не притягувати численні зграї особливо колоритної людності з різних ягідних полів і країв.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”