Словник Української Мови
Буква
1. Застаріла форма слова “празник” у значенні свята, урочистої події або дня, присвяченого пам’яті якоїсь події чи об’єкту релігійного шанування.
2. (у діалектах) Свято, урочистий день; часто вживається у фольклорних текстах та регіональних говірках.
Приклад 1:
але не мають за гріх одного діла: возити в неділю та в празник снопи. В неділю вранці перед службою Мотря Довбишівна прибиралась до церкви.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Як Христа дочитались, старший брат на Великдень, коли ще добрі люде на утрені стояли, пішов підкинуть волам сіна, та замість сіна проткнув вилами свого меншого брата: так їх Бог так і поставив укупці на місяці, на вид усьому хрещеному миру, щоб бачили, що і скотині гріх їсти у такий великий празник, поки пасок не посвятять, а не то що людям[635]. Xозяйка (насмешливо).
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 3:
Шестый Коляда, которому празник великий чинювали декабра 24-го дня, алюбо нас ласка рожеством Христовым освѣтила, й болваны погінули, але еднак нѣкоторіи шаленіи па- мятку бѣсу Колядѣ почавши от самого рожества Христова, през всѣ свята сходячіся и пѣсны, в которых и о рожествѣ Христовом споминают, еднак же болше Коляду бѣса выхваляют; там теж на схадзках своих Тура и иныи брыдкии речи вымишляют чого ся также не годит и писмом выразити. Не досить теж было ша- a 61 b Пізні українські житія св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”