Словник Української Мови
Буква
1. (юридичний термін) Звертатися до суду або інших правових інституцій для захисту своїх прав, інтересів або для вирішення спору; судитися, вести судову справу.
2. (застаріле, діалектне) Поводити себе певним чином, чинити, діяти; також могло вживатися в значенні керувати, правити.
Приклад 1:
Помістить у собі руську аґентуру, щоб нарід, який при- ходить правуватися в справах, зараз дістав пораду, поміч і писарів. Помістить у собі харчівню й гостинницю.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”