Правотворчість — це процес створення, зміни чи скасування правових норм уповноваженими державними органами або безпосередньо народом (наприклад, через референдум), що призводить до виникнення нових джерел права (законів, підзаконних актів тощо).
Правотворчість — це діяльність, спрямована на формування та вдосконалення правової системи держави, один з основних напрямів роботи законодавчої влади.