Значення
-
Правотворчість — це процес створення, зміни чи скасування правових норм уповноваженими державними органами або безпосередньо народом (наприклад, через референдум), що призводить до виникнення нових джерел права (законів, підзаконних актів тощо).
-
Правотворчість — це діяльність, спрямована на формування та вдосконалення правової системи держави, один з основних напрямів роботи законодавчої влади.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. правотворчість, р. правотворчості, д. правотворчості, з. правотворчість, о. правотворчістю, м. правотворчості, к. правотворчосте