правочинний

1. Який має юридичну силу, відповідає вимогам закону та спричиняє правові наслідки; законний, дійсний з правової точки зору (переважно про документи, угоди, дії).

2. (У мовленні) Правильний, відповідний установленим нормам, канонічний (застосовується переважно до релігійних обрядів, таїнств).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |