працездатність

1. Здатність людини до фізичної або розумової праці; стан організму, за якого можна продуктивно виконувати певну роботу.

2. У техніці, економіці — стан машини, механізму, підприємства тощо, за якого вони можуть функціонувати та виконувати свої функції.

3. Юридична здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав та обов’язків, пов’язаних із трудовою діяльністю.

Приклади вживання

Приклад 1:
З відгуку рецензентів, робота «талановитого автора, який виявив велику працездатність і довів, що володіє точно науковими методами сучасного історико-наукового досвіду», заслуговує на золоту медаль. І він її одержав.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |