пращник

1. Воїн, який у давні часи вів бій за допомогою пращі — метальної зброї у вигляді ременя або мотузки, що використовувалася для кидання каміння.

2. Людина, яка володіє мистецтвом стрільби з пращі.

3. (У переносному значенні) Той, хто завдає ударів, заподіює шкоду здалеку або приховано.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |