1. Рання форма монотеїзму, яка передувала виникненню розвинених монотеїстичних релігій; віра в єдиного верховного бога-творця, що часто поєднується з уявленнями про існування нижчих духів або божеств.
2. Концепція в релігієзнавстві та історії релігій, що описує первинну, примітивну форму єдинобожжя, яку вважають найдавнішою формою релігійної свідомості людства.