Значення
-
(у філософії) Практична діяльність людини, спрямована на перетворення навколишнього світу та самого себе; протиставляється теорії (тезісу).
-
(у медицині та психології) Здатність до виконання цілеспрямованих, вивчених рухів і дій, що виникає в результаті повторення та автоматизації навички.
-
(у лінгвістиці) Мовленнєва діяльність, реальне використання мовних знаків у процесі спілкування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. праксис, р. праксису, д. праксисові, з. праксис, о. праксисом, м. праксисі, к. праксисе