1. Філософський напрям, що визнає єдиним критерієм істинності знань їхню практичну корисність, а дійсність — як сукупність дій, що приносять практичний результат.
2. Підхід до оцінки явищ, проблем та дій з точки зору їх практичної користі, доцільності та реальних наслідків, а не з теоретичних чи ідеологічних позицій; практичність, розсудливість.
3. Історико-літературознавчий принцип вивчення творів мистецтва, зосереджений на їх практичному призначенні та впливі на суспільство.