прачик

1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на предка-ремісника (від діалектного “прач” — той, хто прає, прасує білизну).

2. У місцевих говірках — зменшувально-пестлива форма до загальновживаного іменника “прач” (людина, яка займається пранням).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |