прабог

1. У давніх міфологічних та релігійних уявленнях — верховний, найдавніший бог, первісна божественна сутність, що вважається джерелом або творцем інших богів і всього світу.

2. У переносному значенні — першоджерело, найвища і абсолютна причина чогось, що обожнюється або шанується як найвища цінність.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |