позитрон

Позитрон — елементарна частинка, що є античастинкою електрона; має таку саму масу та спін, але додатній електричний заряд.

Позитрон — стабільна античастинка, одна з форм антиречовини, що виникає при деяких видах радіоактивного розпаду (наприклад, бета-плюс розпаді) або при взаємодії високоенергетичних фотонів з речовиною.

Приклади вживання слова

позитрон

Приклад 1:
Процес +β – розпаду проходить за такою схемою: один з протонів ядра пере- творюється у нейтрон, випром інюючи при цьому позитрон і нейтрино: e 0 0 0 1 1 0 1 1 enp ν++→ + . Оскільки маса спокою протона мен – ша, ніж маса спокою нейтрона, то для віль- ного протона реакція відбуватися не може.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Позитрон – e0 1+ – частинка з масою спокою, яка точно дорівнює масі спокою електрона, спіном 2 1 , і я к а м а є д о д а т н и й електричний заряд +е. Позитрони можуть народжуватись при взаємодії γ – квантів великих енергій ( )2cm2MeB02,1E e=>γ з речовиною.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Основними процесами, які супр о- воджують проходження γ – квантів крізь речовину, є фотоефект, комптонівське роз- сіювання і утворення електрон-позитрон– них пар. Фотоефект – це процес, при якому атом поглинає γ – квант і випромінює ел е- ктрон.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”