1. (рідко) Кілька разів, нетривало або обережно поглянути на когось, щось; кидати погляди.
2. (переносно) Мати вигляд, схожість із чимось; нагадувати, виглядати як щось інше (переважно у формах минулого часу — «позиркував», «позиркувало»).
позиркувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він став позиркувати-поглядати, що робить його Петро. Петро, як і Наливайко, Шостак, Мартинко й Оливка, когось із снігів виглядав і слухав.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: дієслово () |