1. Взяти щось у когось на певний час із зобов’язанням повернути; запозичити.
2. Дати щось комусь на певний час із умовою повернення; дати в позику.
3. Перен. Запозичити, перейняти якісь ідеї, звичаї, художні прийоми тощо.
позичити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
До цього стола хотілося звертатися так, як у Чеховському «Вишневому саді» звертаються до старої родинної шафи, — «вельмишановний столе»… Знаєш, що тобі можуть позичити щось із цього багатства, особливо якщо ти скористаєшся цим для роботи, якщо використаєш для потрібної справи — як творчий імпульс. І взагалі можеш бути певен: господар ненав’язливо, але твердо зажадає від тебе «звіту»: над чим працюєш, що вже зробив, а якщо не зробив, то чому, майже напевно дасть тобі якесь «домашнє завдання».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: дієслово () |