Значення
-
Дія за значенням дієслова «позичати»; отримання чогось (переважно грошей або майна) від когось на певний час із зобов’язанням повернути.
-
Мовне явище, при якому мова запозичує (засвоює) слова, словосполучення, морфеми або синтаксичні конструкції з іншої мови.
-
Те, що позичено; запозичення (у мовознавстві).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. позичання, р. позичання, д. позичанню, з. позичання, о. позичанням, м. позичанні, к. позичання