1. (заст.) Золота монета, переважно іноземного карбування, що перебувала в обігу на українських землях у середньовіччі та ранній новий час.
2. (перен., рідко) Загальна назва для золотих монет або золота як матеріалу для карбування монет.
позлота
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Сила нова, непокійна, жагуча, сила грізна, що од неї торохтіло сухе дерево й чорніла стара позлота в церкві, осипалася, як од вітру. Ось-ось, здавалось, розступляться темні стіни, стане видна далечінь зелена, синє небо та ясне сонце.
— Невідомий автор, “191 Talant Stiepan Vasil Ovich Vasil Chien”
Частина мови: іменник (однина) |