позірність

1. Властивість або якість того, що є позірним; зовнішній вигляд, що не відповідає суті; обманливість, видимість.

2. (у філософії) Феномен, коли сутність явища проявляється не безпосередньо, а через низку опосередкованих, часто викривлених форм, що створює ілюзію його сприйняття.

Приклади вживання

Приклад 1:
Є у долі позірність: вона видається лихою. А насправді є сльози й не сльози, є сміх і не сміх, Є любов і не дуже, поділені часом на двоє.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”

Частина мови: іменник (однина) |