Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* ПОЖИТТ Я , я , с. , діал. 1. Спільне життя ; співжиття . [Панса:] А знаєш , мама за ціле наше пожиття подружнє мене вразила раз лиш – тим , що вмерла … (Л. Укр., II, 1951, 458). 2. Прожиття , прожиток . Швидко він зживався з новим своїм місцем на старій землі – і підвертав її під себе : вона йому плодила , родила – ставало на пожиття його ! ( Мирний , II, 1954, 261).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. пожиття, р. пожиття, д. пожиттю, з. пожиття, о. пожиттям, м. пожитті, к. пожиття