Тлумачення із “Словника української мови”* ПОЖИТТ Я , я , с. , діал. 1. Спільне життя ; співжиття . [Панса:] А знаєш , мама за ціле наше пожиття подружнє мене вразила раз лиш – тим , що вмерла … (Л. Укр., II, 1951, 458). 2. Прожиття , прожиток . Швидко він зживався з новим своїм місцем на старій землі – і підвертав її під себе : вона йому плодила , родила – ставало на пожиття його ! ( Мирний , II, 1954, 261).
пожиття
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Хоть ту й там відзивалися гайворонові голоси, що “о руському театрі нема що думати, бо література наша не може ще виказати плодів драматичних”, та голоси ті ні не вспіли остудити загального одушевлення, ні захитати віри в справу, а “на всі чотири боки виспа- на Русь” не давала себе заколисати на сон песимістичними мелодія- ми та “руками й ногами пригортала до себе все, що для благознаме- нитого пожиття свого уважала конечно потрібним”. Приготовлення до отворення русько-народного театру були в повному розгоні, а добрі люди голосили, що театр отвориться вже в половині лютого.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
Частина мови: іменник (однина) |