1. Який втратив свіжість, яскравість кольору; зів’ялий, збляклий.
2. Перен. Який втратив життєву силу, енергію; зів’ялий, змарнілий.
Словник Української Мови
Буква
1. Який втратив свіжість, яскравість кольору; зів’ялий, збляклий.
2. Перен. Який втратив життєву силу, енергію; зів’ялий, змарнілий.
Приклад 1:
Каяла 3 холодною люттю кинутий під ноги пожухлий степ з тонкою смужкою води на сході. І почорнілі русичі, що ідуть довгими пружними колонами, схожі на гору, яка шукає Магомета.
— Невідомий автор, “098 Mogilnii Attila Kiyivski Konturi”