Словник Української Мови
Буква
1. (про їжу) Такий, що був підданий жуванню; частково пережований.
2. (переносно, розм.) Пошарпаний, потертий, зіпсований тривалим використанням або недбалим ставленням (про предмети).
3. (переносно, розм. про людину) Стомлений, зморений, знесилений.
Приклад 1:
Без шапки, з лисим високим чолом, зо скудовченим жовто-сивим волоссям на висках, увесь як пожований, з круглим отупілим жахом в очах, він усе ж таки силкувався сам іти й навіть ніби посміхався. Чи так здавалося, чи то гримаса жаху, чи справді на старечих устах виступила, як холодний піт, бліда, моторошна посмішка?
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”