пожданики

1. (історичне) Назва селян у Галичині, які не мали власної землі та жили на панській землі, виконуючи за це панщину або сплачуючи чинш; безземельні або малоземельні селяни-орендарі.

2. (переносне) Люди, які не мають власного житла, постійного притулку або опори; тимчасові мешканці, жителі на чужині.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (множина) |