пожбурений

Приклад 1:
Невольнича муза ~300 4 знову свічка — язичниця охрестилася свяченою водицею знову дерево життя замаяло веселим райддеревцем у твому покою почепи між сніжинонькидснізіроньки паперового метелика він мій приятель я розмалював його спогадом наївними блискітками аби не був таким убогим як справжній хай дивується мов дитина куди діваються витягнені скалки зашпорів із пальчиківдпотиральчиків і як їсти борщик що має вушка а пудру пампушка Тринадцять алогій 301~5 молода вода береться поверху старих плес деревця дитинства вповиваються у мох мертвіють попелясті мотилі на горищах а ти чекатимеш коли вигулькне з води гладенький камінець давно тобою пожбурений коли збіжаться назад до місця сплеску блакитні кола і повернеться голос батькадматері міцно на мить затисни дитячою долонькою як через багатодбагато літ я поверну тобі отого камінця вийнятого з твані забуття неводом вірша І. Калинець. Невольнича муза ~302 6 чи вдомадвдома господар дома чи вдомадвдома дружина його чи вдомадвдома їхня доня щедрий вечір красна доля дай вечоре доні зірку в долоні і по зірниці в карі очиці дай господині дари предивні поледтрипілля шукати зілля а господарю даруй в кошару метеликів пару Тринадцять алогій 303~7 коли зблекнуть світлини якдстарі злущені дзеркала скажи посеред гармидеру де автомобільні ріки омивають яблуньки нашого подвір’я на які не зважаються сісти дикі пташки скажи це той що забув тверезу мову людей і пішов орати метеликами серед зілляджурілля де навіть волам не під силу 20.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”