1. Місце, де був великий або довготривалий пожежа, з руїнами та слідами згорілого.
2. Велика пожежа, яка завдала значних руйнувань (застаріле або образне вживання).
3. Те саме, що пожежа (у значенні самого процесу горіння — застаріле).
пожарище
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Щоб чим-небудь пособити, він, ще раз обвівши очима пожарище, прожогом кинувсь до запаленої хати, де найбільше поралося людей. — Покрівлю!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Робота iшла своєю чергою — пан не вертався одбирать землю, панич Льольо теж, видко, не мав охоти дивитись на пожарище. Скрiзь було спокiйно i поголоски гасли.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |