позаочний
[pozɑot͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
Який відбувається або здійснюється без безпосередньої присутності, участі чи спостереження когось; заочний.
-
Який стосується форми навчання, коли студент не відвідує регулярних занять, а вивчає матеріал самостійно та здає іспити; заочний (про навчання, освіту).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. позаочний, р. позаочного, д. позаочному, з. позаочного, о. позаочним, м. позаочнім