1. (від “позагороджувати“) — обносити себе, свою територію огорожею, парканом; відгороджуватися від чогось.
2. (переносно) — ізолювати себе від зовнішнього світу, людей, певних впливів; створювати бар’єри для спілкування чи взаємодії.
Словник Української Мови
Буква
1. (від “позагороджувати“) — обносити себе, свою територію огорожею, парканом; відгороджуватися від чогось.
2. (переносно) — ізолювати себе від зовнішнього світу, людей, певних впливів; створювати бар’єри для спілкування чи взаємодії.
Відсутні