позачасовість

1. Абстрактна філософсько-естетична категорія, що позначає властивість бути поза межами часового потоку, не підпорядковуватися лінійному часу; вічність, безчасність.

2. У мистецтві та літературознавстві — характеристика твору, образу чи явища, які зберігають актуальність, значення та художню цінність незалежно від минулого часу, виходять за межі конкретної історичної епохи.

3. У побутовому вживанні — стан або відчуття, коли час втрачає своє звичне значення, наприклад, під час захоплення діяльністю, споглядання природи або глибоких роздумів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |