1. Властивість за значенням дієслова “пойменувати“; стан, коли щось (об’єкт, явище, поняття) отримало власну назву, ім’я або найменування.
2. Наявність у чогось власної назви, імені; іменованість.
пойменованість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |