Словник Української Мови
Буква
1. Сформований та керований з локомотива (тепловоза, електровоза, паровоза) або моторного вагона ряд зчеплених між собою вагонів, призначений для перевезення пасажирів або вантажів залізничним транспортом.
2. Узагальнена назва для будь-якого рухомого складу залізниць (вагонів, локомотивів), що перебуває в русі або сформований для руху по рейковій колії.
3. Переносно — про щось довге, що рухається або розташоване одне за одним, нагадуючи вагони (наприклад, поїзд із саней, поїзд думок).
Приклад 1:
Час від часу хтось губився: вийшовши на зупинці роздобути щось попоїсти, не встигав повернутися, адже жоден з нас не знав, коли поїзд рушить. Безперервно — і вдень і вночі — плакав маленький хлопчик на ім’я Ізя (батько, який ніколи не втрачав чуття гумору, висловив припущення, що його повне ім’я, мабуть, Ізверг…).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Простягся поїзд до самої церкви. VIII І то ж то в церкві було всім диво, що дві парі разом будуть вінчатися: Маруся Ковбанівна з сотником Байдаком, а Орина Лободівна з Осауленком Прохором.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 3:
А старший боярин, пан Пiстряк, кишки рве зо смiху, та бiга по селу, та збира свiй поїзд, щоб швидше на посаг молодих садовити. XIII Смутний i невеселий стояв, понуривши голову аж до грудей, пан конотопський сотник, Микита Уласович Забрьоха, у Безверхому хуторi, бiля панських хат, дивлячись, що панна хорунжiвна, Олена Иосиповна, сидить на посадi з паном судденком, Дем’яном Омеляновичем Халявським, а бiля нього стоїть… Солоха!
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”