1. (від «поєдинець») — у спосіб, властивий поєдинцю (дуелянту); так, як робить поєдинець.
2. (переносно) — самотньо, поодинці, без союзників або помічників; на власний ризик і відповідальність.
поєдинцем
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прислівник () |