1. Такий, що утворений шляхом з’єднання, об’єднання окремих частин, елементів або ознак у єдине ціле; сполучений, з’єднаний.
2. (У граматиці) Про службові слова (сполучники, частки тощо), що виражають синтаксичні зв’язки між частинами мови.
поєднаний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він зазнавав хмільної радості співіснування з своїми подобами, поєднаний з ними спільністю життєвої дії. Тим-то йому хотілось сміятись, коли бачив поруч сміх.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: прикментик () |