пояснити

Приклад 1:
Та внутрішньо я вже давно була готова скинути з себе тягар партквитка, поводилася незалежно й намагалася пояснити мотиви своєї поведінки, довести, що вчинила правильно. Нині, перечитуючи текст свого виступу на партзборах Інституту, бачу, яке це було наївне, напівдитяче белькотіння на тему абеткових демократичних істин, свободи волевиявлення людини тощо, але тоді це мало ефект вибуху бомби.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
— з латини й гРвки, які він чи не найліпше з усіх дисциплін знав і любив, оскільки Теодосій Гак, адепт античности, як його інколи дражнили школярі, вмів прищепити гімназистам любов до предмету, що його він сам обожнював, — тоді Онуферкові й справді зайшла чорна хмара в мозок і зупинила мислення й пам’ять; єдине, на що він спромігся, — це тупо відчувати: такого не може бути, але саме таке й було, і в мозку зяяла суцільна лунка порожнеча, якої він, самозрозуміла річ, не годен був пояснити батькові, — та й як пояснити те, що йому самому лишалося непоясненне? ), — а тому, що він не витримав випробування на Червоній горі (якби те випробування далося ще раз повторити, він уже ніколи не допустився б подібної помилки, чи йому знову сталося б так, як тоді на базарі, коли він, хлопчисько, якого все цікавило, підгледівши, як гравці в кості на очах обшахраюють довірливих селепків, захотів і собі раз заграти з безсоромними пройдисвітами в переконанні, що він, Онуферко, який підгледів їхні примітивні трюки, не дасть себе обшахраїти, і його однак попри його щойно набуті знання і, як йому здавалося, виняткову звинність, вмить обшахраїли?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”