1. (пасивний дієприкметник минулого часу від дієслова «повити») Такий, що був обмотаний, обгорнутий чимось, зазвичай тканиною або пелюшками; загорнутий.
2. (переносне значення) Вкритий, оповитий чимось (наприклад, туманом, млою, таємничістю).
повитий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Кругом Києва в долині зеленів густий ліс, синів за Дніпром, ніби повитий сизим туманом, бір, а між соснами подекуди блищали широкі плеса розлитого Дніпра. В лісі блищали золоті хрести монастирів, неначе дорогі камінці, розкидані зверху на бору.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
— що все ж повинно скiнчитися гаразд — ще двi‑три хвилини, сутичка, купа‑мала, качання по пiдлозi, i чудовисько, несвiт‑ськи ревнувши, якимось дивом розточиться в прах, а мужнiй, тiльки трохи поскубаний герой, повитий димами пожариська, переводячи дух, пригорне до себе врятовану Шерон Стоун, чи ту другу кралю, чорнявеньку, як‑її‑там, — i наринула, було, тривога вмент являє всю свою смiхо‑виннiсть: знов цим голлiвудiвським гаям вдалося, бодай на мить, тебе ошукати! — на вiдмiну вiд цих, фiльм, котрий ти все‑таки не важишся вимкнути, не конче має скiнчитися щасливо.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: прикментик () |