Значення
-
(істор.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — посадова особа, уповноважена князем або державцями для збирання натурального податку (повиття) з населення, який сплачувався хлібом, худобою, птицею тощо.
-
(істор.) Збирач мита або інших зборів на торгах і перевозах.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повитчик, р. повитчика, д. повитчикові, з. повитчика, о. повитчиком, м. повитчикові, к. повитчику