1. Який перебуває у висячому положенні, не має опори знизу; звислий.
2. Який навис, звис над чимось; навислий.
3. У ботаніці: такий, що росте, спрямований униз; звисаючий (про гілки, квіти тощо).
повислий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Обличчя схудло; раніше білий, в’ялий, повислий ніс тепер, здається, теж схуд, підтягнувся, став бурим і порепаним, як перестиглий жовтяк-огірок. Власне, дивуватись з несподіваної появи Сосницького нема чого, — у їх там, видко, справді налагодилось, улаштувалось, це просочується з кожного його слова й руху.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”
Частина мови: прикментик () |