Словник Української Мови
Буква
Спосіб, манера чи характер дій, вчинків людини або тварини; поведінка.
Процес догляду, обслуговування або ставлення до когось або чогось (наприклад, до механізму, тварини).
У психології та педагогіці — сукупність зовнішніх проявів діяльності, реакцій особистості, що спостерігаються в конкретних умовах.
Приклад 1:
Шумери, таким чином, подали перший приклад нерозумного поводження з природою. Картина природно-кліматичних умов Вавилонії була б неповною, якби ми не згадали про міріади комарів у тамтешніх очеретах річок та озер і про болотяну пропасницю.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Чим, власне, відрізняється його вчорашнє поводження від поводження того приятеля Вер, що в листі до неї писав: «люблю й хочу», і що на нього з обуренням нарікала Вер? Комаха гірко докоряв собі.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”