повний
[poʋnɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
Такий, що містить у собі все необхідне, не має прогалин або браку чогось; цілісний, завершений.
-
Такий, що досяг межі своєї місткості, насичений, переповнений ким-небудь або чим-небудь.
-
Великий, огрядний, товстий (про людину або тварину).
-
Абсолютний, досконалий, який виражається в найвищому ступені (зазвичай у поєднанні з іменником).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повний, р. повного, д. повному, з. повного, о. повним, м. повнім