Значення
-
Фонетична якість мовлення, що характеризується чітким, ясним вимовлянням усіх звуків, особливо голосних, без редукції; повнота звучання.
-
У лінгвістиці та поетиці: властивість звукового ладу мови чи художнього тексту, що полягає у багатстві, насиченості та гармонійності голосних звуків, що створює відчуття багатозвуччя, музичності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повнозвучність, р. повнозвучності, д. повнозвучності, з. повнозвучність, о. повнозвучністю, м. повнозвучності, к. повнозвучносте