повновіковий
[poʋnoʋikoʋɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
(Про ліс, насадження) Такий, що досяг віку, коли дерева вважаються зрілими і готовими до рубки (за лісогосподарськими нормативами).
-
(Перен., про людину) Такий, що досяг повної зрілості, дорослого віку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повновіковий, р. повновікового, д. повновіковому, з. повновікового, о. повновіковим, м. повновіковім