повноцінно

1. Так, що має всі властивості, якості або ознаки, необхідні для чогось; у повній мірі, без обмежень або недоліків.

2. Так, що має повну цінність, значення або силу; цілком, справжньою мірою.

Приклади вживання

Приклад 1:
Не відкидати при цьому «сучасного минулого», актуалізуючи й розвиваючи те позитивне знання і художній досвід, що пробивалися, але не змогли повноцінно утвердитися. Щоб не вийшло так, як у поетичній візії Тичини в «Замість сонетів і октав»: «Вони казали: можна ж купити старого кармазину, сяк-так заслати смітник і посадовити культуру (тільки голову піддержувати треба!)
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: прислівник () |