повноголосий
[poʋnoɦolosɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
(про звук, голос) Який має повний, сильний, дзвінкий звук; гучний, дзвінкий.
-
(лінгв., про сполуки голосних з приголосними в українській та інших слов’янських мовах) Такий, що утворився з праслов’янських сполук *or, *ol, *er, *el між приголосними (наприклад, *gordъ > город, *melko > молоко, *berza > береза, *helmu > шолом).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повноголосий, р. повноголосого, д. повноголосому, з. повноголосого, о. повноголосим, м. повноголосім