повноголосий

1. (про звук, голос) Який має повний, сильний, дзвінкий звук; гучний, дзвінкий.

2. (лінгв., про сполуки голосних з приголосними в українській та інших слов’янських мовах) Такий, що утворився з праслов’янських сполук *or, *ol, *er, *el між приголосними (наприклад, *gordъ > город, *melko > молоко, *berza > береза, *helmu > шолом).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |