повіз

1. Відкрита колісна повозка для перевезення людей або вантажів, що зазвичай запрягається кіньми.

2. Назва деяких населених пунктів в Україні, зокрема села в Івано-Франківській області.

Приклади вживання

Приклад 1:
Батько поїхав провідати дочку, повіз королівський букет — десь сотня троянд і гвоздик… Разом з дочкою переживає нелегкий період звикання до нових умов. Рветься до Києва, водночас не хоче заважати адаптації, аналізує, чому дочка не має близьких друзів.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Весілля не справ­ля­ли: ге­не­ральша за­не­ду­жа­ла… Повіз Саєнко свою мо­ло­ду жінку до се­бе в Ки­тай­ку,- та не повіз по­са­гу… Зосталася ге­не­ральша са­ма собі на ха­зяй­стві. Не­дав­но бу­ла сім’я ве­ли­ка, бу­ло так ве­се­ло, гар­но; а те­пер – ніко­му ні роз­ва­жи­ти, ні розігна­ти су­му.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Грицько ви­пив сам осьмуш­ку, дав по осьмушці дру­гим та й повіз собі хліб до­до­му, розігрітий – не так горілкою, як по­да­рун­ком. Товариство засіло на цілу ніч… XVIII Пер­ший ступінь Мотря зовсім осе­ли­ла­ся у “дов­гоп’ятої бабйіТ Бра­ла лю­дям пряс­ти то кужіль, то вов­ну та з то­го тільки й жи­ла.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: іменник (однина) |