повісся

1. У давньогрецькій міфології — одна з трьох Гор (богинь пори року), персоніфікація законного порядку, справедливостого суспільного ладу та права; дочка Зевса і Феміди, сестра Евномії та Ірени.

2. У переносному значенні — втілення, символ правосуддя, законності та громадського порядку.

Приклади вживання

Приклад 1:
Другий показував на налигач під полом й шепотів: “Піди в клуню та повісся!” Третій підказував: “Піди до ставка та втопись!”
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник (однина) |