1. Той, кого повісили або хто повісився; страчений через повішення.
2. У фольклорі та повір’ях: привид, дух людини, яка померла через повішення; часто зображається як неспокійна, шкідлива істота, що блукає в місці своєї смерті.
повішеник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |