Древослів

Словник Української Мови

повішеник

[poʋiʃɛnɪk] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Той, кого повісили або хто повісився; страчений через повішення.

  2. У фольклорі та повір’ях: привид, дух людини, яка померла через повішення; часто зображається як неспокійна, шкідлива істота, що блукає в місці своєї смерті.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. повішеник, р. повішеника, д. повішеникові, з. повішеника, о. повішеником, м. повішеникові, к. повішенику

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів