Словник Української Мови
Буква
1. (історичне) Слуга, який супроводжував вершника, доглядав його коней та зброю; конюх, зброєносець у лицаря або шляхтича.
2. (переносне, заст., зневажливе) Підлабузник, прислужник, покірний послідовник чи виконавець чиїхось наказів.
3. (у спеціалізованому значенні) Помічник вершника на перегонах, який допомагає йому сідати на коня та важить перед стартом.
Приклад 1:
З нагоди першої вистави нашого театру писав Богдан Дідиць- кий, що вибір драми був дуже щасливий (грали перерібку з повіс– ти Гр. Основ’яненка “Маруся”), бо “там мається показати не лише прототип українських народних характерів, але враз і споріднення наше з Україною, котрій ми на полі поетичної творчости перше ус- тупаємо місце”.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”