Значення
-
(історичне) Слуга, який супроводжував вершника, доглядав його коней та зброю; конюх, зброєносець у лицаря або шляхтича.
-
(переносне, заст., зневажливе) Підлабузник, прислужник, покірний послідовник чи виконавець чиїхось наказів.
-
(у спеціалізованому значенні) Помічник вершника на перегонах, який допомагає йому сідати на коня та важить перед стартом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повіс, р. повіс, д. повіс, з. повіс, о. повіс, м. повіс, к. повіс