Древослів

Словник Української Мови

повінути

[poʋinutɪ] Іменник

Буква:П

Значення

(діалектне, західні регіони) Різко, швидко рушити з місця, кинутися кудись; понестися, побігти.
(переносно, діалектне) Проявити різку, швидку реакцію (на подразнення, образ тощо); спалахнути, запалитися.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. повінути, р. повінут, д. повінутам, з. повінути, о. повінутами, м. повінутах, к. повінути

Більше записів