Словник Української Мови
Буква
1. Стихійне лихо, що полягає у значному підйомі рівня води в річці, озері чи морі, зазвичай внаслідок інтенсивного танення снігу, тривалих дощів або шторму, що призводить до затоплення прилеглих територій.
2. (переносне значення) Велика кількість, потік, навала чогось (наприклад, почуттів, слів, подій).
Приклад 1:
І спів росте, мов повінь. Від землі по зорі переливається від краю аж до краю.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
XIII Ще куриться й дихає важко земля По стрілах огненної бурі, А вже заливають оселі й поля, Мов повінь, блакитні мундири. Але до кінця треба виконать план Чіткий операції цеї.
— Невідомий автор, “105 Oleh Olghich Vybranne”
Приклад 3:
«Тое же зимы в наставшее лЂто» — себто в мартї 1287 р. розійшла ся чутка про велику повінь в Нїмечинї; дїйсно під р. 1287 в нїмецьких хронїках читаємо: hoc anno tanta aquarum fuit inundatio in Zelandia, Frisia et Hollandia, quamque nunquam audire fuerat…» Се були початки сформовання Зїйдерзе.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”