1. (діал.) Віко, кришка, закриваюча отвір у печі для виймання саджі або для вигрібання попелу.
2. (діал.) Невелика дерев’яна дверцята, що закривають льох у печі для сушіння дров.
повіко
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але в цю мить її щось смертельно вкололо в шию, тоді в повіко, тобі в ті самі вуста, на яких заросилися слова довічного розставання.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”
Частина мови: іменник (однина) |