1. (діал.) Вік, віковий проміжок, тривалість життя людини або істоти; століття.
2. (заст.) Довгий час, довготривалий період; вічність.
повік
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Давали гроші, таляри биті, людям дуже милі, та дядько заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати. Тоді ж і я на бороду заклявся, що дядько і вся його рідня повік безпечні будуть в сьому лісі.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
І повік, повік ненавидітиму! — обрікавсь він.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |