Значення
-
(заст.) Той, хто повідає, розповідає про щось; оповідач, розповідач.
-
(заст., рел.) Той, хто приніс певну вістку, звістку; вісник, благовісник (часто стосовно апостолів, які розповідали про воскресіння Христа).
-
(істор.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — посадовець, який виконував судові та адміністративні функції, зокрема оповіщав (повідав) про рішення суду, викликав сторін, оголошував укази.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. повідець, р. повідця, д. повідцеві, з. повідець, о. повідцем, м. повідцеві, к. повідцю